Не знаю, що з дітьми роблять в таборах, але повертаються вони звідти чемними, працьовитими, відповідальними, самостійними. Вони дякують перед вечерею Богу, а після вечері – батькам. Вони більше не сплять півдня, а просинаються на світанку і роблять руханку. Вони прибирають в своїй кімнаті, і взагалі в домі. Я вже не кажу про неймовірні пісні, які звучать в нашій хаті цілодобово.
Ввечері ми лягли з Єгором, стомлені, на диван. Раптом Марійка сказала:
– Що вам приготувати? Хочете салат?
Ми з чоловіком переглянулися. Це наша Машулька? Машулька, яка тільки те і робить, що валяється з книгою та грається з Мілою й кицьками? Ого..
Ян і Міла з радістю приєдналися до старшої сестри. Діти приготували неймовірний салат – такий смачний, що ми попросили ще порцію. Потім юні скаути створили персики – розрізані навпіл абрикоси, а в них серцевинкою, яскравим ядром лежить вишня = персик. Потім був компот і печиво з розплавленим шоколадом.. Діти зайняті, ми відпочиваємо, ще й насолоджуємося смакотою.
– Так ось як ще можна використовувати дітей!!! – прозріли ми з Єгором, і потиснули один одному руки. – Головне що нам всім це подобається. Кайф!
Я згадала себе маленьку, як хотілось мені допомогти мамі, але вона не дозволяла: “Без тебе швидше впораюсь”. Я виросла і перетворилася на таку ж ненапряжну маму. Мені не важко, я сама. А діти ще встигнуть напрацюватися.
Спочатку дитина з усіх сил прагне допомогти батькам, але ми самі відбиваємо в них це бажання своїм “та не треба”. А потім жаліємося, що ростуть ледарі, яким байдуже, що батьки забігані, зморені і від цього злі. Ми самі псуємо своїх дітей.
Я дуже вдячна виховникам, які вірять в силу дітей, в їх здібність брати на себе відповідальність. Бо ми, батьки, вважаємо, що дитина не зможе, не впорається, зробить помилку. До речі, помилку, дійсно зробить, але це і є ЖИТИ, це і є досвід, коли спочатку не виходить, а потім ти бац – і вже майстер.
ПЛАСТ
Наступні пригоди. Наступний табір.
Марійка пластунка. Була під Львовом зі скаутами. Справжнє виживання. Злива, зламаний намет, дівчат затопило. Комари, кліщі, сонячний удар, покусані ноги.. Діти самі готували собі їжу, рубали, носили дрова, пиляли дерево. Води мало. Ні телефонів, ні інтернету. Нічні чергування, лісні духи..
Але все це в кайф, коли поруч друзі, коли пісня летить з душі в небо, коли посміхаєшся назустріч новому дню. Ігри, змагання, завдання, молитви-подяки Богу за їжу, за людей, за життя.
