Великий піст. Марійка вже тиждень як практикує аскезу – добровільне самообмеження в їжі. При чому так легко в неї це проходить. Може, тому що вже давно не їсть м*яса та риби, чи тому, що довго чекала цього моменту та серйозно настраювала себе. Ні яєць, ні молочного – здавалося б жесткач, але дитина радісна, весела, каже що відчуває тотальне очищення і веде Щоденник спостережень:
“З постом жити легко! В мені ніби прокинувся інший світ. Там все співає! В мені тече маленьке джерельце.”
P.S. Тільки що зрозуміла – браслет “21 день без нарікань” потрапив в моє життя в перший день Великого посту. Я чекала на нього раніше, але так склалося, що прийшов він до мене в понеділок. Усвідомлюю, що носіння браслета – це теж духовна практика.
До речі, моє дратування кусає світ і оточуючих набагато рідше, ніж тиждень тому. Тепер перед тим як гаркнути чи понити, я завжди встигаю подумати: ” А воно мені треба?” Часто відчуваю, що то є фігня і перевожу все в жарт. А якщо хочеться сказати собі “фас!”, тоді роблю це абсолютно усвідомлено: гулять – так гулять!
Браслетоносці, перекличка!
Ви там як? Тримаєтесь?
